Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Yo, вэлкам мазафакас! Сегодня я хочу рассказать вам историю, как я, рэпер-наркоман, купил шишки марихуаны и
подрал заработал на железного коня всего за неделю. Это будет такой огонь-историей, что вам понадобится децилоха попкорна и рэп-батарейки, чтобы быть готовыми к экстазу! Слушайте и кайфуйте, давайте рвать этот текст по кусочкам, как на закладки!
Вот так началась моя история. Гулял я как-то по лабиринту улиц, воньяющих манди и крысами в бульбуляторах. И тут меня обдала эйфорическая халлюша! Как будто я оказался в фильме «Призрак из перорального употребления», и все вокруг превратились в калейдоскопическую симфонию цвета и звука. Просто дикий трип!
Блин, уже так ломануло, что я начал быстрее двигаться, словно у меня под кроссами были реактивные двигатели. Я мчитался через эти узкие переулки, где каждый уголок кишел местными дилерами и хиппи. Мне нужно было купить шишки, чтобы разнообразить свою коллекцию наркотических сувениров.
Слышал я раньше про одного мажорного наркодилера, который владеет самыми сумасшедшими штуками, но никто не знает, как его зовут. Он, как ниндзя-пират, всегда скрывается в тени, не желая стать кормом для крыс. Но у меня была великолепная идея – я решил раздобыть информацию на своих недобитых коллегах и раскрыть его личность!
Живи быстро, умри молодым – вот мой девиз! Я отправился в местную секту рэперов, чтобы выведать, что они знают про этого наркодилера. Стоит заметить, что никто не отдавал должного уважения тому, что я являюсь одним из самых знаменитых рэперов нынешнего поколения. Все еще не понимают, что совершенно потрясающие тексты и смесь женского и мужского вокала – это мой фирменный знак!
Но вернемся к истории о наркодилере. После нескольких часов отжига в огнище наркотической секты и разговоров на дворе, мне удалось раздобыть его имя – Джимми Крыса! Он был таким образом известен из-за своих бульбуляторов в форме крыс. Какое у него творческое мышление!
Как только я узнал, где можно найти Джимми Крыса, я несся, словно вулкан, извергающийся лавой страсти. Было только одно препятствие – я не имел достаточно наркотиков для его удовольствия. И вот я столкнулся с тем, что зовут недогоном.
Летел я через город с восемью шишками марихуаны, словно спасительного перевозчика, снявшегося с ломок.Даже не представляете, как на меня всеми глазами смотрели прохожие. Десять минут до встречи с Джимми, и у меня совершенно не осталось шишек! Хорошо, хоть я помнил о закладках, которые пригодились в такие моменты. Позвонил своему поставщику, и через пару минут я уже вел машину, купленную с использованием наркоденег. Моя машина гоняет по городу, словно гепард, прогоняющий стадо зебр!
В итоге, я сумел привлечь внимание Джимми Крыса. Он, как настоящий гуру, осуществил меня в мир наркотической акустики и раздачи. И это было то, ради чего я сделал все – световой спектакль, исполненный в кафе, местном парке и на самой высокой точке города!
Эй, вы, ребята и девчата, которые прочитали эту историю! Она была настолько безумной и невероятной, что я едва смог ее рассказать. Если вы когда-нибудь найдете себя в такой ситуации, помните –
все возможно, если у вас есть мечта и немного наркотиков!